Соборний район. Школа № 35

 





Поради батькам

Десять заповідей для батьків

 
  1. Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, чи такою, як ви хочете.
  2. Не чекайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Ви дали їй життя, як вона може віддячити Вам? Вона дасть життя іншому, той третьому, і не зворотній закон подяки.
  3. Не зганяйте на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не ставтеся до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і будьте упевнені: дитині важко не менш, ніж вам, а може й більше, оскільки у неї немає досвіду.
  5. Не принижуйте!
  6. Не забувайте, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитинстві.
  7. Не карайте себе, якщо не можете зробити чогось для своєї дитини. Картайте - якщо можете, але не робите. Пам'ятайте: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
  8. Дитина - це не тиран, що заволодіє усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не "наша", "своя" дитина, а душа, дана на збереження.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не робіть їй того, чого не хотіли б, щоб робили вашій.
  10. Любіть свою дитину всякою - неталановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радійте, тому що дитина - це свято, яке поки що з вами.

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО...

 
 

ВИ ХОЧЕТЕ, ЩОБ ВАША ДИТИНА ХОДИЛА ДО ШКОЛИ З ЗАДОВОЛЕННЯМ? ЗВИЧАЙНО, ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ НЕ ТІЛЬКИ ВІД СІМ'Ї, АЛЕ ДЕЩО МОЖУТЬ І БАТЬКИ

 
  1. Слідкуйте за тим, щоб ваша дитина вчасно лягала спати. Дитина, яка не виспалася, дуже сумне видовище на уроці.

  2. Не говоріть погано про школу, не критикуйте вчителів у присутності дитини.

  3. Якщо у сина чи доньки в школі конфлікт, постарайтесь усунути його, не обговорюючи усі подробиці з дітьми.

  4. Хай дитина бачить, що ви з цікавістю ставитесь до завдань, які вона одержує, до книг, які вона приносить зі школи.

  5. Читайте самі, і хай бачить, що вільний час мама і тато проводять не лише біля телевізора.

  6. Вчіть дитину висловлювати свої думки письмово: обмінюйтесь з нею записками, пишіть разом листи. Якщо син чи донька розповідають вам про подію, яка склала на них враження - запропонуйте їм записати цю розповідь, а ввечері прочитати всім членам сім'ї.

  7. Беріть участь у житті класі та школи. Дитині приємно, якщо її школа стане часткою вашого життя.

  8. В школі дитина може зіткнутися з дуже критичним ставленням до себе. І не все завжди буде виходити. Допоможіть дитині не втратити віру в себе.

 

 Поради для правильного режиму дня

 

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

 

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання

 

 1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

 2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте дитину тільки до одного шляху розв’язання.

 3. Дайте дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

 4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).

 5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

 6. Будьте зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

 7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

 

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

 

 1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

 2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

 3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

 4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

 5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

 6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

 7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

 8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

 9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

 10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежиить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.