Соборний район. Школа № 35

Розробки бібліотечних уроків та виховних заходів

Виховний захід на тему:

«Читання як задоволення»

 

Мета: розширити уявлення дітей про специфіку читання художньої літератури; дати поняття про повільне читання; розвивати стійкий інтерес до читання художніх книг; підтримувати цікавість до читання в час дозвілля; уточнити уявлення учнів про переваги та недоліки електронної та традиційної книги; змусити дітей задуматися над роллю та значенням книги в розвитку людства, в тому числі сучасного суспільства; навчати свідомо ставитись до пошуку інформації в різних джерелах; виховувати бережливе ставлення до надбань людської думки, втілених у книзі; виховувати пошану до бібліотеки як зібрання книжкових скарбів.

Обладнання: 3-4 книжкові виставки на найбільш популярні серед школярів теми, наприклад: пригодницька література, наукова фантастика, фентезі, довідники, дитячі енциклопедії тощо.

 

Хід заняття

І. Організаційний момент

 

Бібліотекар зустрічає школярів на порозі бібліотеки. Учні входять до бібліотеки. Бібліотекар дає можливість дітям впродовж 2-3 хвилин оглянути матеріал представлених книжкових виставок та визначити серед них ту, яка кожному учневі цікава найбільше, після чого пропонує школярам  і пропонує їм зайти і розміститися за столами в читальному залі.

 

ІІ. Вступне слово бібліотекаря

 

Дорогі діти! Я дуже рада знову бачити вас. Хочеться вірити, що наші зустрічі, пов’язані з бібліотекою , розмовою про книгу, роботою над книжками, приносить для вас користь, роблять вас більш ерудованими, освіченішими, позитивно впливають на ваш інтелект.

 

 

ІІІ. Робота за темою

  1. Ознайомлення з темою.

Бібліотекар. Сьогодні ми поговоримо про читацькі здібності, про талант читача, про правильне, раціональне та корисне читання.

Мабуть серед вас знайдуться такі діти, що поставляться до цієї теми скептично. «що там говорити про це: адже ми читати вже давно навчилися і всі добре вміємо це робити!» - зауважать мені ці учні. Таким хлопчикам і дівчаткам одразу маю сказати: не поспішайте, не кваптеся з висновками! Тому що між просто вмінням читати текст та талантом читача існує досить велика різниця. І сьогодні ми спробуємо в цьому переконатися.

  1. Лекція з елементами бесіди «Про книгу й читання».

Бібліотекар.    «Книги - діти розуму» (Джонатан Свіфт).

Ми дізнаємося про те, як книга прийшла до людей і яке вона має значення для роз­витку людства. Почну з висловлювань про книгу:

 

  • У книгах - світло мудрості

                                                          («Повість минулих літ»);

  • Книга - морська глибина.

                                  Хто в ній пірне аж до дна,

                                  Той, хоч і труда мав досить,

                                Дивнії перла виносить.

                 (І. Франко)

Я хочу звернутися до вас, учні, з таким  запитанням: «Чому Свіфт казав, що «Книги – це діти розуму?» .Як ви розумієте цей вислів? Поясніть його.

    Думаю, що цікавою і корисною буде для нас інформація, яку підготувала творча група на тему «Як книга прийшла до людей».

 

1. учень. Давним-давно на землі  книжок не існувало, бо люди ще не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно. Тож «сторінками»найдавніших книжок стали стіни печер, каміння, сокири вояцькі щити. Писали на всьому й абичим. Бо ж не  було тоді ані паперу, ані олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнки.

 

2. учень. Згодом винайшли перші абетки, додумалися писати на глиняних табличках, потім їх сушили і випалювали на вогні. Та хіба на таких сторінках-цеглинах багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незугарні! Коли, скажімо, якийсь учений  збирався в дорогу і брав із собою дві-три такі  «книги», йому потрібен був віз.

 

3. учень. У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простягнулися нескінченні зарості  болотяної рослини — папірусу. Люди використовували його на будівництві. Якось один  чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час він побачив, що волокна перетворилися на сухі вузенькі стрічки.

 

 

4. учень. Ще більше  здивувався чоловік, побачивши , що стрічки добре вбирають фарбу. Значить на папірусі можна писати! Відтоді з'явилися книжки, а краще сказати - сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років такі «книги» ламались і розсипалися.

 

5. учень. Цар Пергамського царства Ємен I вирішив створити бібліотеку, яка б перевершила Олександрійську. Про це дізнались єгипетські фараони і заборонили вивозити папірус до Пергамського царства. І тоді Пергамі знайшли інший матеріал для письма. Вироблявся він зі шкіри телят і ягнят. Цей тонкий і надзвичайно міцний матеріал називали пергамент. Великий аркуш пергаменту згинали у вигляді зошитів зшивали й утворювалася книга, подібна до сучасної.

 

6. учень. Декілька пергаментних книг, створених у Київській Русі, збереглися й донині. Однією з них є «Остромирове Євангеліє».

Крім пергаменту, на Русі писали ще й на корі звичайної берези – бересті.  З історії ви добре  знаєте про берестяні грамоти.

 

Учитель. Отже, ми дізналися про такі матеріали для письма, як глиняні таблички, папірус, пергамент, береста. А де ж почали застосовувати для письма папір і де вперше його було виготовлено?

 

 

1 ученик. Справжній папір, на якому пишуть сьогодні, навчилися робити 2 тисячі років тому у Китаї. Тоді і почали писати книги, бо перші книги були рукописними, й одну книжку бувало переписували декілька років. Китайці довго тримали в секреті виготовлення паперу. За розголошення секрету його виготовлення майстра чекала смертна кара.

 

2 ученик. І лише у XIII ст. навчилися виготовляти папір у країнах Європи. Та з винайденням паперу робити книжки було ще дуже важко. Адже їх писали від руки спеціально навчені майстри – переписувачі. Вони писали уставом, на півуставом та скорописом, тобто красивими літерами з елементами прикрашання та звичайними, без прикрас, літерами.

 

3 ученик. Така робота тривала місяцями, роками, а то й десятиріччями. Потім книгу «одягали» в оправу, оздоблену сріблом, золотом, дорогоцінними каміннями. Оправи закривали застібками, деякі зачиняли на замок. Коштували книжки дуже дорого.

 

4 ученик. Так минали роки, а попит на книжки зростав і люди почали думати над тим, як пришвидшити і спростити процес виготовлення книги. І придумали: спочатку текст вирізали на дошці, а потім отримували відбиток. 1447 року німець Йоганн Гуттенберг виготовив окремі букви, відливши їх із металу.

 

 

5 ученик.  Відтоді друкарні з’являються в різних містах і країнах. Відомий білоруський просвітитель і перекладач Франциск Скорина організовує друкування книжок у Празі і Вільнюсі. 19 квітня 1563 року чудові майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець у Москві почали складання першої датованої російської друкованої книги – «Апостол».

6 ученик. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 році у Львові Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. Це був перший друкований підручник у східних слов’ян, який знайдено в Римі1927 року. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету в США. 

 

 

Бібліотекар. Сьогодні на наш урок ми  запросили « Її Величність Книгу».

«Книга» повідомить цікаву інформацію про себе.

«Книга». З певністю можна сказати, що за  часів Київської Русі  книжка була у великій пошані. Так в  одній з них читаємо: «Ум без книг, як птиця без крил. Як і вона злетіти не може, так і ум не домислиться досконалого  розуму без книг». Для того, щоб виготовити одну копію рукописної книжки, необхідно було працювати  не один день і не один місяць. Тому  переписувачі  й раділи, закінчивши роботу. І частенько залишали   на згадку таку приписку: «Як радіє заєць, вирвавшись  із тенет, а птах — із сіті, а боржник – од лихваря, а холоп — від господаря, так само радіє переписувач , закінчивши книгу, дописавши останню сторінку».

У Давній Русі переписувачі книг вигадливо при­крашали рукописні сторінки. Вони виділяли першу літеру рядка і надавали їй незвичайної форми та яск­раво розфарбовували. Ось чому ми кажемо: «З черво­ного рядка».

Бібліотекар. Щоб ви отримали краще уявлення про бібліотеку ми завітаємо  «У гості до книжкового дому».

Слово «бібліотека» — грецького по­ходження, а перекладається так: «бібліо» — книга, «тека» — зберігання. Отож, це місце, де зберігаються книги.

Бібліотеки мають свої давні історії. В Стародавньому Єгипті бібліотеки мали дуже гарну назву: «Аптека душі» або «Притулок мудрості», або «Будинок життя», але користуватися ними могли тільки багаті знатні люди, фараони та жерці храмів. Для простого люду вхід до бібліотеки був закритий.

 Були бібліотеки і в Передній Азії ще в VII-VI тисячолітті до н.е. Археологи при розкопках знайшли залишки палаців, в одному з яких була бібліотека, яка налічувала 30 тис. книг. Всі вони згоріли, тому що були зроблені з глини. 

 

     

У нас на Батьківщині, ще за часів Київської Русі, книга була у великій пошані. Відомий школярам з історії київський князь Володимир Святославович (жив він тисячу років тому) відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. А в часи князювання .Ярослава Мудрого в Києві при Софійському соборі засновується перша у Київській Русі бібліотека.

Сиділи переписувачі в соборі, переписували книги, перекладали з інших мов. Потім з Києва книги по­трапляли до інших міст. Варто нагадати, що коштува­ли тоді книги дуже дорого, виготовлялися вони з пер­гаменту. А ще ж палітурка! Її оздоблювали коштов­ним камінням, золотом, сріблом. Тому не дивно, що до полиці книги частенько прикріплювали ланцюгом.

 

 

З «Повісті минулих літ» — нашого славного літо­пису — ми дізнаємось про таке: «Любив Ярослав кни­ги, читав їх часто: і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов'янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними по­вчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу...

Велика бо користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це — джерело мудрості, в книгах — бездонна глибина, ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі, в книгах — світило мудрості... ,.. якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі».

На жаль, книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва ханом Батиєм у 1240 році доля їх невідома. Є припущення про те, що кияни надійно заховали від ворогів цей безцінний скарб. Де саме? Поки що невідомо. Може, комусь із наших читачів поталанить: виросте, вивчиться і знай­де книгозбірню, свідчення віків про давню культуру наших предків.

Про бібліотеку, засновану в далекому XI столітті, нам нагадує пам'ятний знак, установлений на території заповідника «Софійський музей». На камені зображено Ярослава з книжкою в руках і викарбовано рядки з літопису: «Року 6545 (1037) Ярослав цей, син Володи­мира, засіяв книжними словами серця вірних людей. Велика ж бо користь людині від учення книжного».

Зараз ми послухаємо повідомлення, пов'язані з бібліотекою, під рубрикою «Це цікаво». І знову це зробить творча група.

    1 учень. У Давній Русі книги складались у короби. Так вони краще зберігались. У далекому минулому книги зберігалися під монастирськими склепіннями, прикуті ланцюгами.

    2 учень. Забудькуваті читачі були в усі часи. Так  у 1975 році в одну із англійських бібліотек була повернена книжка «Вчись в'язати та вишивати», читачка так захопилася нею, що протримала її 43 роки.

   3 учень. Рекорд неуважності був зафіксований у  бібліотеці Кембріджського університету, куди книга була повернена через триста років! Отож, дійсно, краще пізно, ніж ніколи!

Бібліотекар. А сьогодні  я вам пропоную подивитися презентацію найкрасивіших будівль бібліотек Європи та України.

 

  1. Психологічний практикум. Обговорення ситуацій за темою.

 

 

Бібліотекар пропонує дітям обговорити подані ситуації, висловлювати своє ставлення до них, дати оцінку читанню дітей, про яких йдеться, та спрогнозувати наслідки відповідного читання в даних випадках.

 

Ситуація 1

 

Перед нами дівчинка-читачка. Вона намагається вникнути в зміст книжки, яку тримає у руках. А в Сусідній комнаті на повну гучність працює телевізор, із відчиненої кватирки долинає голосна музика. Носик дівчинки вловлює пахощі маминого пирога, що надходять з кухні, і читачка починає думати про те, що скоріше надходять із кухні, і читачка починає думати про те, що скоріше б спікся цей пиріг, тому що дуже вже його хочеться скуштувати. Тут ще телефонує подружка і пропонує разом погуляти, відклавши читання на годинку…

 

Ситуація 2

 

Андрій хизується перед однокласниками кількістю прочитаних книг. «У мене в бібліотеці – формуляр найтовстіший!» - похваляється хлопчик. Проте коли товариші стали цікавитися, про що Андрій любить читати книжки, яких авторів, що в останній книзі йому сподобалось найбільше, - пиха з хлопчика миттю спала. Він задумався а потім заявив: «Хіба ж можна запам’ятати все, коли читаєш так багато? Самі спробуйте, тоді побачите!»

 

Ситуація 3

 

Сашко щомісяця бере в бібліотеці дві-три книжки. Саме стільки хлопчик встигає прочитати уважно, зосереджено не кваплячись. Враження про кожну книжку Сашко записує до «Щоденника читача» Як що друзі хочуть дібрати цікаву книгу, вони часто звертаються за порадою до Сашка і, як не дивно, дуже рідко бувають розчарованими. Чому?

 

У ході спільного обговорення бібліотекар відзначає правильну думку дітей, підводить їх до необхідних висновків, доповнює, уточнює, узагальнює сказане школярами тощо.

     

Бібліотекар. Учні 5-А класу з класним керівником Шейко Н.О. зробили презентацію про сучасну книгу. Давайте зараз познайомимося з їхніми міркуваннями.

Бібліотекар. Відомий російський класик Л.Толстой радив: «Читати все не варто, читати потрібно лише те, що відповідає на запитання, які виникають».

Книга    в  житті   людини   відіграє    надзвичайно   важливу   роль:  вона   є   джерелом   знань,   засобом   передачі  інформації,   досягнень   науки,    культури.    Книга   зв'язує    людину  з минулим  і   майбутнім,    збагачує    знаннями,     виховує   в  ній    кращі   людські   якості.      Отже,   книга  -  це  чудове   надбання   людства,   наш   друг   і   порадник

 

Великий   педагог    і    наставник     молоді 

В.О. Сухомлинський,    високо   цінуючи   книгу   як   засіб   виховання,    писав:   «Книжка   повинна   стати   для  кожного   вихованця    другом,    наставником    і    мудрим    учителем.   Я   вбачав    важливе    виховне    завдання  в  тому,    щоб    кожний   хлопчик,  кожна   дівчинка,      кінчаючи    початкову    школу,  прагнули      залишитися    наодинці    з   книжкою,     прагнули  до   роздумів   і   міркувань.   Залишатися    наодинці  -  це   не    самотність.   Це   початок    самовиховання    думок,    почуттів,     переконань,    поглядів.    Воно   можливе    лише    за   умови,   коли    книжка     входить    у    життя   маленької    людини    як   духовна    потреба»

Любов   і  повага    до   книги ,   інтерес   до   читання    виховується    на  всіх   уроках     і   в  позаурочний    час,   але   найбільші      можливості    для  цього    дають   уроки   читання,   на   яких    діти   вправляються   у     виробленні   навичок    швидкого,   правильного,    виразного    й   свідомого   читання,    одержують    знання    з  різних    галузей    науки,    вчаться   правильно   поводити   себе.    Уроки   читання   в    значній    мірі     сприяють    вихованню   в   молодших    школярів    кращих    рис    майбутнього   громадянина    незалежної    України.

 

4. Бесіда-диспут «Чи може замінити комп’ютер книгу?».

 

 

Бібліотекар. Замисліться на хвилинку і спробуйте уявити своє життя абсолютно без книг. Чи важко вам це зробити? Розкажіть які картини вам уявилися. Які наслідки мало б особисто для вас життя,в якому відсутні книжки? (Заслуховують різні міркування дітей).

Справді, будь-якій людині уявити власне життя без книг досить складно. Колись книги були головним і майже єдиним джерелом інформації. Але часи змінюються, і на зміну друкованим виданням прийшли електронні книги. Виглядають вони зовсім не так,як традиційні друковані видання. Чи можна назвати електронну книгу чудовою заміною друкованої?

Спробуймо разом знайти правильну відповідь на це запитання та порівняти електронні книги з друкованими в різних їх аспектах.

Отже, аспект перший – це ціна.

Бібліотекар просить дітей поміркувати над тим, хто виграє в ціні електронна чи друкована книга, що обходиться дешевше : придбання традиційних книг чи користування Інтернетом або покупка компакт-диска? Діти висловлюють свої думки, наводять приклади.

 

Бібліотекар. Справді вартість друкованих видань далеко не завжди всім по кишені, в той час як електронна «читалка» обійдеться набагато дешевше, ніж п’ять друкованих книг. При цьому практично будь-яку книгу можна знайти в текстовому форматі в Інтернеті й читати цифровій книзі.

Тепер розберемо інший критерій – доступність. Яка книга зараз для вас доступніша – з бібліотеки чи з мережі Інтернет?Поясніть свою думку.

Придбати електронну книгу може кожен, оскільки ціна дозволяє це зробити, та й самі пристрої можна придбати практично в будь-якому магазині техніки.

Наступний аспект -  зручність використання. Більшість читачів вважає, що цифрові книги набагато зручніші, ніж друковані. А ви теж поділяєте їх точку зору ? Чому?

Реально те що електронні книги менше важать та займають дуже мало місця в сумочці. Їх можна носити з собою куди завгодно. При цьому одна електронна книжка замінить сотню друкованих,оскільки внутрішня пам'ять таких пристроїв дозволяє зберігати достатньо велику кількість книг.

Крім цього, електронні книги мають безліч додаткових функцій. Які це функції? Що ви можете про них розказати?

А ще в них можна зберігати, наприклад, свіжі номера періодики (газети, журнали), рекламні видання з оголошеннями тощо. Більшість електронних «читалок» також мають функцію пошуку за текстом, що особливо зручно для роботи з довідковою та науковою літературою. А ви користується такою літературою  в її електронному варіанті? Розкажіть, якою саме. Наведіть приклади фактів або тем із Вікіпедії, що стали об’єктом вашої останнім часом.

Що ви знаєте про обладнання найсучасніших та найдорожчих електронних книжок?

Такі книги обладнані сенсорним екраном, містять Інтернет-браузер та модуль Wi-Fi. Звичайно, простіше в такому випадку придбати комп’ютерний планшет, який окрім роботи з книгами вміє багато дечого іншого. Хто з вас має комп’ютерний планшет і часто користується ним? Розкажіть про пріоритетні можливості цього електронного носія інформації та його використання.

Бібліотекар. Наступне питання для нашого обговорення – зовнішній вигляд електронної та друкованої книги. Як говорить українське прислів’я, на колір та смак товариш не всяк. Ви знайдете в магазині величезну кількість різноманітних електронних книг і зможете вибрати ті, що найбільше вам сподобалися. Але чи прикрасить електронна книга вашу полицю так, як це здатна зробити книга традиційна, з поліграфічним оформленням, з яскравими ілюстраціями, красивими обкладинками та якісними палітурками, завдяки яким ви колись подружилися з книжкою в далекі роки дошкільного дитинства? (Заслуховують різні думки учнів.)

Як ви вважаєте, чи існує конкуренція між електронною книгою і, наприклад, книжковими видавництвами та бібліотеками?

Ні електронні книги оголошують війну цим закладам. Навпаки, вони здатні розширити можливості для читання книг. У сучасному світі продажі реальних книг ростуть разом з електронними, причому буває, що деякі читачі хочуть придбати електронну книгу для однієї мети, а справжню – для іншої.

Звичайно в електронних книжок є очевидні мінуси. Наприклад, таку книгу неможливо дати почитати навіть членам своєї родини ( тому що на кілька днів сам залишився без власної «читалки»). Традиційна книга може стати гарним, цінним та щирим подарунком на довгі роки. А чи цікаво дарувати електронні книги?

Мабуть, ні.

Можливість фізично погортати книжку, як і раніше, багато значить для людини.

 

  1. Тематичне анкетування  учнів (проводиться у формі усного опитування).

 

  1. Який варіант світу ви хотіли бачити довкола себе в майбутньому? Оберіть варіант відповіді:

А. у якому є тільки електронні книжки;

Б. світ минулого, без комп’ютерів та Інтернету;

В. світ, в якому існують і традиційна книга, і Інтернет.

2. Уявіть, що ви стали дорослими, маєте свою родину і дитину дошкільного віку. Що вибрали б ви для навчання дитини читанню?

А. Азбуку на компакт-диску;

Б. традиційні дитячі книжки, наприклад «Буквар»;

В. ваш варіант (розкажіть).

3. У вашої близької людини(мами, подруги) є гарна бібліотека. Чи порадили би ви їй знищити (спалити, викинути) цю бібліотеку, а натомість користуватися комп’ютером, мотивуючи це неактуальністю традиційної книги?

А. Саме так;

Б. Я в жодному разі не зробив так цинічно би:бібліотека – цінність, яку втратити було б шкода;

В. мені абсолютно байдуже.

4.  Як би ви поставилися до дистанційного навчання в школі (на дому) виключно за електронними підручниками?

А. Негативно;

Б. важко відповісти;

В. позитивно.

5.  Кого б ви назвали другом особисто для себе, головним помічником у навчанні та товаришем в час відпочинку?

А. І книжку, і комп’ютер - вони для мене рівноцінні;

Б. комп’ютер;

В. традиційну книгу, комп’ютер – це тільки машина.

Бібліотекар робить короткий аналіз результатів анкетування і повідомляє дітям про його результати.

ІV. Підсумок уроку

Заключне слово та висновки бібліотекаря.

Стрімке сучасне життя зробило традиційне книговидавництво й новітні інформаційні технології суперниками в боротьбі за духовний світ людини.

Книга складає одвічну цінність людства. Саме книга є свідоцтвом про розвиненість і багатство культури того чи іншого народу.

Невипадково народ, який не має власної писемності, вважають таким, що перебуває на первинній стадії культурного розвитку.

А найвідоміші бібліотеки світу є осередком вікової мудрості, що накопичувалась упродовж багатьох поколінь. І Загибель такого осередку – непоправна втрата.

З іншого боку, в сучасному світі книга не може сперечатися з новим, революційним винаходом людства. Який розкриває перед кожним із нас майже необмежені можливості в отриманні потрібної інформації – всесвітньої мережею Інтернет. Адже завдяки йому ми можемо в найкоротший термін отримати якомога повнішу інформацію про будь – що – варто лише внести потрібне слово в розділі «Пошук».

Отже, зручність Інтернету не підлягає сумніву. Проте, чи може він подарувати нам ту духовну близькість із класиком чи філософом, яку ми відчуваємо, беручи в руки гарну друковану книгу чи старовинний літопис, у які вкладена душа не лише автора, але й друкаря, художника, палітурника? Мені здається неприроднім спілкування, наприклад, з «Повістю минулих літ» через Інтернет. Дізнатися про цей твір, його автора, наукові монографії сучасних науковців, безперечно, зручно через Інтернет, тож у цьому сенсі Всесвітня мережа – незамінний помічник. Але і тут потрібно пам’ятати, що, працюючи в бібліотеці, ми більш вибірково підходимо до тієї чи іншої інформації.

То, може, на проблему традиційного книговидавництва та новітніх інформаційних технологій слід подивитися з іншого боку? Можливо, вони зовсім не конкуренти, а побратими, що допомагають людині підвищувати власний культурний та інтелектуальний рівень, не втративши духовності? Потрібно лише для кожного із них визначити духовності? Потрібно лише для кожного із них визначити свою роль в житті людини.

Подумайте над цим, діти.

А сьогоднішній урок, між тим, уже добіг кінця. Тож до побачення, до нових зустрічей у бібліотеці. 

 

                                             

 

Захід підготувала завідувач

бібліотеки КЗО СЗШ № 35

Дарашкевич Олена Василівна